Мета статті – обгрунтувати на основі систематизації пропозицій з різних наукових джерел і результатів власних польових досліджень процесів, які відбуваються в аграрному секторі, основні складові інституціональноправового середовища, спрямовані на запобігання глобалізації землекористування у вітчизняному аграрному секторі з урахуванням досвіду країн, які впоралися з вирішенням цієї проблеми.

Методика дослідження. У процесі дослідження використано такі методи: монографічний (аналіз розподілу сільськогосподарських підприємств різних країн за площею сільськогосподарських угідь); порівняльного аналізу (визначено особливості глобалізаційних процесів у землекористуванні в Україні, країнах Латинської Америки та західноєвропейських країнах); емпіричний (щодо комплексної оцінки соціальних й екологічних наслідків концентрації великих масивів сільськогосподарських угідь у користуванні вітчизняних і трансконтинентальних промисловоторгових компаній); абстрактно-логічний (узагальнення та формулювання основних висновків і пропозицій за результатами проведеного дослідження).

Результати дослідження. Досліджено ретроспективу і сучасний стан глобальних процесів у землекористуванні різних країн. Здійснено порівняльний аналіз групування суб’єктів господарювання за розмірами земельних ділянок у західноєвропейських країнах і Україні. Доведено, що економічні вигоди антропогенного сільськогосподарського виробництва на основі концентрації великих масивів сільськогосподарських угідь у користуванні окремих компаній не перекривають соціальні та екологічні втрати. Розглянуто способи раціонального розподілу сільськогосподарських угідь і контролю за ефективним їх використанням та роль держави у цих процесах.

Елементи наукової новизни. На основі систематизації економічних, соціальних і екологічних наслідків глобальної трансформації землекористування у сільському господарстві та експертної оцінки практики впливу на цей процес регулятивного земельного законодавства обґрунтовано базові напрями формування вітчизняного інституціонально-правового середовища, спрямованого на запобігання розвитку в Україні олігархічно-латифундистської системи землекористування.

Практична значущість. Одержані основні результати дослідження мають прикладну спрямованість. Імплементація у вітчизняне інституціонально-правове поле запропонованих тут обмежень у землекористуванні, в доступі до сільськогосподарських угідь і державної підтримки та пільг, щодо екологізації використання угідь шляхом прийняття Закону України «Про Кодекс сталого агрогосподарювання» та введення жорсткого контролю за додержанням встановлених норм і положень значно обмежать можливість діючих агропромислово-торгових компаній до збільшення власних банків земель та не допустять їх поширення в аграрному секторі України, що поліпшить умови для розвитку селоутворюючих підприємств і фермерських господарств.