Мета статті – узагальнити методичні підходи й систематизувати критерії ідентифікації сільських територій у різних країнах світу, виробити рекомендації щодо їх адаптації до української практики.

Методика дослідження. Використано методи аналізу, порівняння і синтезу – для визначення сутності, змісту і принципів методик ідентифікації сільських територій у різних країнах світу, закономірностей і етапів розвитку сільських територій, метод логічного узагальнення – для систематизації критеріїв функціональної класифікації територій.

Результати дослідження. У процесі вивчення методичних підходів до ідентифікації сільських територій у країнах ЄС та ОЕСР виявлено особливості формування методик відповідно до умов розвитку, географічних та територіальних особливостей країни. Водночас варто засвідчити певну універсальність та можливість застосування методик ОЕСР і ЄС до потреб визначення сільських територій в Україні. Однак такі методики потребують адаптації до просторово-територіальних особливостей економіки України та існуючої системи розселення.

Елементи наукової новизни. Зважаючи на традиційно нижчий рівень економічної активності в сільських адміністративно-територіальних одиницях в Україні та нижчу просторову щільність економічної діяльності, запропоновано для ідентифікації сільських територій поряд із традиційними додатково застосувати показники економічного розвитку територій, для прикладу чисельності малих і середніх підприємств у розрахунку на 1000 осіб. Це дозволить додатково детермінувати сільські територіальні громади, які характеризуються порівняно вищим економічним потенціалом та можуть стати центрами економічного зростання поряд із містами.

Практична значущість. Визначається необхідністю ідентифікації сільських територій для потреб реалізації державної регіональної політики в Україні, яка базується на функціональному зонуванні територій.