Дослідницький інтерес зумовлювався обмеженим рівнем страхового покриття в аграрному секторі, що знижувало здатність виробників протистояти економічним втратам і кліматичним впливам. Метою проведеного дослідження було виявлення особливостей функціонування системи аграрного страхування в Україні та обґрунтування доцільності адаптації інституційних і технологічних практик країн ЄС для її модернізації. Методологічна база дослідження охоплювала застосування методу динамічного аналізу для оцінки змін ключових показників українського страхового ринку впродовж 2022-2024 років; методу компаративного аналізу для зіставлення організаційних моделей аграрного страхування у Франції, Німеччині, Іспанії та Польщі; методу структурного аналізу для ідентифікації домінантних елементів у системі страхового покриття; методу контент-аналізу для системного вивчення нормативно-правових актів, аналітичних звітів і технологічних рішень, спрямованих на підвищення ефективності страхового захисту. Також, було використано метод логічного узагальнення для формування висновків і рекомендацій на основі отриманих аналітичних результатів. За результатами дослідження встановлено, що частка застрахованих сільськогосподарських угідь в Україні залишалася істотно нижчою, ніж у аналізованих країнах ЄС, де рівень охоплення сягав 30-50  %; при цьому виявлено, що наявна система не забезпечувала належного розподілу ризиків, що створювало передумови для фінансової вразливості малих і середніх фермерських господарств. Ідентифіковано ключові бар’єри розвитку національної системи агрострахування: відсутність субсидування страхових премій, висока собівартість страхових послуг і низький рівень обізнаності аграріїв. Визначено, що ефективність європейських моделей забезпечувалася використанням державної підтримки, перестрахувальних механізмів через міжнародні структури та впровадженням цифрових технологій оцінки ризиків. Актуалізовано необхідність адаптації таких інструментів до умов України з метою розширення доступу до страхових послуг та підвищення фінансової стабільності агросектору. Отримані результати можуть стати основою для формування ефективних заходів державної політики у сфері страхового забезпечення сільського господарства