Мета статті – розкрити та ідентифікувати категорію самозайнятості як структуровану й визначену законом, інституційними та економічними критеріями форму організації господарювання на селі з відповідним означенням пріоритетних контурів можливої організаційно-економічної результативності функціонування через зайнятість у несільськогосподарському підприємництві. Методика дослідження. Базується на концепції активної політики реалізації підприємницького потенціалу на селі, складовими якої є заходи щодо розвитку самозайнятості сільського населення, що ґрунтується на використанні підприємницького потенціалу особистих селянських господарств у питанні розвитку несільськогосподарського підприємництва на селі. При проведенні дослідження застосовано системний підхід до вивчення соціально-економічних процесів, використано праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем самозайнятості та розвитку несільськогосподарського підприємництва, що забезпечило необхідний рівень ефективності вирішення поставлених завдань. Результати дослідження. Виділено і проаналізовано категорію самозайнятості та її вплив і взаємодію у процесі розвитку несільськогосподарського підприємництва на селі. На основі узагальнення при виробленні практичних рекомендацій щодо стратегічних напрямів розвитку сільської економіки, пріоритетних напрямів розвитку зайнятості в сільській місцевості необхідною умовою тут є формування напрямів диверсифікації видів діяльності з урахуванням основних різновидів несільськогосподарської зайнятості. Виявлено, що найбільшого поширення за останні роки у переліку альтернативних видів несільськогосподарського підприємництва отримав сільський (зелений) туризм. Припускається, що в найближчій перспективі до 328 тис. осіб потенційно можуть перейти із неформального сектору економіки й набути офіційного статусу суб’єктів несільськогосподарської підприємницької діяльності, забезпечивши розвиток альтернативних бізнес-ідей у сфері сільського туризму та сезонних розваг на селі. Елементи наукової новизни. Набули подальшого розвитку методичне представлення та ідентифікація категорії самозайнятості як структурованої та визначеної законом, інституційними та економічними критеріями форми організації господарювання на селі з відповідним означенням пріоритетних контурів можливої організаційноекономічної результативності функціонування через зайнятість у несільськогосподарському підприємництві. Практична значущість. Розкрито теоретико-методичні засади самозайнятості на селі та основних критеріїв їх ідентифікації, що дозволить в подальшому провадити дослідження ефективності, оцінювати перспективи їх розвитку, зокрема в несільськогосподарському підприємництві, а також здійснювати розробку програмних напрямів політики сільського розвитку, регулювання та підтримки цієї форми господарювання. Табл.: 3. Рис.: 7. Бібліогр.: 24