Мета статті – узагальнити теоретичні підходи до визначення фінансового потенціалу аграрного сектору, обґрунтувати його структуру та складові у світлі стратегії сталого розвитку. Методика дослідження. У дослідженні використано методи фінансової теорії (композицію та декомпозицію) при визначенні категорії фінансового потенціалу та факторів його формування; метод порівнянь та статистичного аналізу для розкриття динаміки потенціалу і його складових; метод формалізації для добору показників оцінки потенціалу; метод ієрархій для розкриття механізму дії для суб’єктів аграрного сектору та метод експертних оцінок для адаптації зарубіжного досвіду. Результати дослідження. Розглянуто склад та динаміку фінансового потенціалу аграрного сектору України. Наведено його визначення як здатності цього сектору забезпечити сталий розвиток за рахунок сукупності доступних реальних і потенційних ресурсів, а також умов, створюваних державою для їх формування, розподілу і перерозподілу. Здійснено прогноз розвитку аналізованої категорії та встановлено, що найбільш стабільним можливий ріст за рахунок нарощування послуг фінансового ринку, збільшення обсягу фінансових ресурсів аграрних підприємств, менш стабільним – за рахунок фінансової державної підтримки. Разом із тим, нарощування всіх перелічених джерел здійснюється переважно за рахунок інфляційно-спекулятивних факторів, а не збільшення ресурсів. Елементи наукової новизни. Вирішено наукові завдання усталення типології фінансового потенціалу за складовими: ресурси фінансово-кредитної та бюджетної систем, ресурси підприємств, інвестиційні тощо; узагальнено формалізовані й логічні методи оцінки та визначення обсягу потенціалу, у т.ч. зарубіжні, наведено перелік ключових показників моніторингу; уточнено формування фінансового потенціалу в середовищі його інституційних складових. Практична значущість. Пропозиції щодо уточнення категорії фінансового потенціалу, систематизації підходів до його визначення та оцінки для аграрного сектору слугуватимуть вирішенню проблеми ефективного управління фінансовими потоками на рівні держави, сектору та аграрних підприємств, прогнозуванню оптимального обсягу потенціалу і регулюванню факторів впливу, що загалом сприятиме оптимізації фінансового забезпечення стратегії сталого розвитку сектору. Табл.: 4. Рис.: 2. Бібліогр.: 33