Мета статті – дослідити процес виникнення, становлення та еволюції поняття сталого розвитку й розкрити його суть, висвітлити різні погляду українських учених на цю проблему та вивести єдине визначення. Методика дослідження. Використано методи: порівняння, аналізу, синтезу, узагальнення. Результати дослідження. Проведено аналіз наукових досліджень аспектів зародження та еволюції поняття «сталий розвиток». Встановлено, що в українській науковій думці існує велика кількість визначень сталого розвитку — як стабільність, стійкість чи збалансованість розвитку, з характеристикою його через багатогранний процес та взаємодію різноманітних систем, або процес руху чи процес зміни, або через внутрішню динаміку розвитку суспільства. Обґрунтовано, що узагальнюючим та найбільш вдалим є класичне поняття сталого розвитку, рекомендоване на конференції в Ріо-де-Жанейро та задекларована в українському законодавстві. Елементи наукової новизни. Окреслено низку підходів до визначення «сталий розвиток» та запропоновано поєднання цих трактувань. Практична значущість. На підставі аналізу різноманітних підходів до трактування поняття «сталий розвиток» та його результатів визначено єдине. Табл.: 1. Рис.: 1. Бібліогр.: 30