Мета статті – науково обґрунтувати теоретико-методологічні засади змісту й сутності кадрової політики, визначити її місце і роль у виробництві в сучасних ринкових умовах господарювання, оцінити регіональні особливості її розвитку та  визначення основних шляхів виходу з кризового становища. Методика дослідження. Використано такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формулювання висновків), статистичних групувань (визначення зайнятості населення Полтавської області за видами економічної діяльності), монографічний (визначення наукових підходів до поняття ,,кадрова політика”). Результати дослідження. Проведено оцінку регіональних особливостей розвитку кадрової політики, визначено основні шляхи виходу з кризового становища підприємств агропромислового виробництва. Досліджено наукові підходи до визначення поняття ,,кадрова політика”. Розглянуто регіональний аспект демографічної ситуації у сільській місцевості, а саме: чисельність та зайнятість населення Полтавської області за видами економічної діяльності. Визначено основні принципи системи управління персоналом в агропромисловому виробництві. Доведено, що при формуванні кадрового персоналу в аграрній сфері економіки важливу роль відіграє висококваліфікований і професійно підготовлений кадровий персонал. Елементи наукової новизни. Уточнено та доповнено теоретико-методологічні засади змісту й сутності кадрової політики, визначення її місця та ролі в агропромисловому виробництві у сучасних ринкових умовах господарювання. Оцінено регіональні особливості розвитку кадрової політики для  визначення основних шляхів виходу з кризового стану. Обгрунтовано, що поняття «кадрова політика»  охоплює різні напрями, має різні цілі, пріоритети, розглядається з різних позицій та використовується на всіх рівнях управлінської структури. Практична значущість. Кадрова політика повинна забезпечувати всі виробничі й функціональні підсистеми необхідними працівниками певної кваліфікації в потрібній кількості. Ефективна кадрова робота  повинна включати такі аспекти: навчання, атестації, організацію праці, робочого місця, адаптацію нових співробітників, мотивацію вже працюючих, обов’язкову наявність кадрового резерву та ін.  Основні принципи системи управління персоналом мають бути узгоджені з кадровою політикою,  стратегічними планами, які враховують весь арсенал наукового надбання, що визначає можливості координації людської діяльності та її ефективного регулювання для підвищення конкурентоспроможності організацій. Табл.: 4. Бібліогр.: 20