Мета статті – дати визначення показникові внутрішньої соціальної ефективності сільськогосподарських підприємств. Запропонувати авторську методику експрес-діагностики внутрішньої соціальної ефективності. Методика дослідження. Використано методи аналізу і синтезу, теоретичного узагальнення, абстрактнологічний метод, зокрема прийоми індукції та дедукції (при уточненні категоріально-понятійного апарату дослідження), моделювання (при визначенні критеріїв для діагностики та їх взаємодії). Основною гіпотезою дослідження є те, що внутрішня соціальна ефективність включає п’ять параметрів, які увійшли до окресленої моделі оцінки. Результати дослідження. Виділено дві складові соціальної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції. Зовнішня соціальна ефективність - якісна характеристика виробничого процесу, що відображає рівень задоволення суспільних потреб у певному товарі чи послузі. Внутрішня соціальна ефективність - якісна характеристика виробництва, що характеризує рівень задоволення в процесі виробництва потреб суб’єктів, безпосередньо в ньому задіяних. Внутрішня соціальна ефективність включає в себе п’ять головних категорій: «управління трудовими ресурсами», «взаємовідносини в колективі», «професійний і особистий розвиток», «матеріальне стимулювання та соціальне забезпечення», «умови праці». Елементи наукової новизни. Запропоновано авторську методику експрес-діагностики (МОВСЕ©) діяльності сільськогосподарських підприємств, яка ґрунтується на найбільш об’єктивних і значущих параметрах, дозволяє дати кількісну оцінку внутрішньої соціальної ефективності. Зазначена методика захищена «Свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір». Практична значущість. Експрес-діагностика внутрішньої соціальної ефективності на основі МОВСЕ дозволяє керівництву сільськогосподарських підприємств отримати найбільш повну та об’єктивну характеристику внутрішньої соціальної ефективності підприємства на основі комплексного аналізу, виявити сильні та слабкі місця соціально-кадрової політики, а також пріоритетні напрями для її удосконалення з метою ефективного використання кадрового потенціалу. Табл.: 1. Рис.: 2. Бібліогр.: 13