Мета статті – визначити змістовну складову сутнісної характеристики зв’язків з громадськістю, розглянути процес досліджень зв’язків з громадськістю для організацій, систематизувати особливості кращих дослідницьких практик.

Методика дослідження. Використано діалектичні методи пізнання процесів і явищ; емпіричний (щодо комплексної характеристики сучасного стану досліджень у сфері зв’язків з громадськістю); порівняльного аналізу та синтезу (при встановленні способів використання досліджень зв’язків з громадськістю для розробки стратегій і програм, моніторингу результатів реалізації програм та оцінки результатів); системний підхід (для виокремлення внутрішніх причинно-наслідкових, структурно-функціональних, ієрархічних, прямих і зворотних зв’язків з громадськістю з комунікацією організації); порівняння (при систематизації методів досліджень зв’язків з громадськістю); теоретичні абстрактний і логічний методи (теоретичні узагальнення та формулювання висновків).

Результати дослідження. У процесі вивчення питань розвитку управління дослідженнями у сфері зв’язків з громадськістю у США, деяких європейських державах та Україні виявлено головні результати досліджень зв’язків з громадськістю для організації, взаємозв’язок досліджень зв’язків з громадськістю з комунікацією організації. Систематизовано методи досліджень зв’язків з громадськістю.

Елементи наукової новизни. Набули подальшого розвитку теоретичні положення щодо розвитку управління комунікаціями між організаціями та зацікавленими сторонами, в основу яких покладено виявлення сфер не лише фактичної згоди та розбіжностей, а й визначення особливостей їх взаємного сприйняття. 

Практична значущість. Встановлено переваги та недоліки кожного розглянутого методу досліджень зв’язків з громадськістю, а також поставлено у відповідність задачі, що вирішуються з їх використанням. Разом із тим встановлено обмеження при використанні розглянутих методів дослідження зв’язків з громадськістю та внесено пропозиції щодо їх подолання.