Мета статті – здійснити наукове узагальнення стану аграрних інновацій та їх державного регулювання в Україні на прикладі діяльності наукових установ.

Методика дослідження. Методологічною основою дослідження є системний метод. Використано монографічний метод – для огляду наукових публікацій дослідників щодо проблем аграрних інновацій та їх державного регулювання; емпіричний, системний і порівняльний аналіз та синтез, графічний методи – з метою оцінювання сучасного стану фінансування науки; статистичний метод – для оцінки ступеня державного регулювання та фінансування наукових досліджень; абстрактно-логічний – для теоретичних узагальнень і висновків.

Результати дослідження. Проведено огляд наукових досліджень щодо державного регулювання аграрних інновацій в Україні та світі. Показано інноваційну позицію України у міжнародних рейтингах. Досліджено державне регулювання інновацій через аналіз динаміки й ефективності видатків на аграрну науку.

Елементи наукової новизни. Набули подальшого розвитку визначення державного регулювання аграрних інновацій як вибір певної моделі організаційних, регуляторних, управлінських заходів щодо створення та трансферу нових технологій, спрямованих на формування взаємопов’язаних механізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності в сільському господарстві з метою соціально-економічного розвитку. Поглиблено обґрунтування залежності динаміки та ефективності видатків на аграрну науку й інші сфери економічної діяльності у взаємозв’язку з макроекономічними показниками.

Практична значущість. Зроблено висновки про необхідність формування стратегії інноваційного розвитку аграрного сектору шляхом підтримки інновацій та ІТ-індустрії; подальшої співпраці між виробниками, науковими установами і державою. Рекомендовано запозичення зарубіжного досвіду в частині опрацювання стратегії держави щодо регулювання інноваційної діяльності в аграрному секторі залежно від фази економічного розвитку та бюджетних можливостей.