Мета статті – обгрунтувати доцільність запровадження різноманітних форм об’єднань виробників лікарських культур у контексті стратегічного розвитку лікарського рослинництва.

Методика дослідження. Застосовано загальнонаукові методи емпіричного дослідження, такі як порівняльноісторичний та описовий – для вивчення тенденцій розвитку форм господарювання, насамперед кластерної, а також фіксації результатів їх запровадження; системного підходу – для оцінювання галузі лікарського рослинництва як системи та визначення залежностей між її елементами; загальнологічні методи аналізу і синтезу – для визначення стейкхолдерів у галузі та їх можливостей стосовно розвитку лікарського рослинництва в Україні; абстрактно-логічний – для узагальнення і формування висновків.

Результати дослідження. Розкрито взаємозв’язок стратегії розвитку лікарського рослинництва в Україні з напрямами Національної економічної стратегії-2030, особливо з вектором потенційних поліпшень у сферах охорони здоров’я й освіти. Проаналізовано основні характерні ознаки таких форм об’єднань виробників, як кластери та кооперативи. Пропонується використовувати їх як інструменти для створення прибуткової моделі розвитку лікарського рослинництва.

Елементи наукової новизни. Теоретично підтверджено доцільність запровадження в галузі лікарського рослинництва різних форм господарських об’єднань, насамперед кластерних та кооперативних, як гарантів економічного розвитку стейкхолдерів.

Практична значущість. Запропоновано впровадження різних форм об’єднань виробників для прискорення реалізації стратегії розвитку галузі лікарського рослинництва в Україні.