Мета статті – проаналізувати стан, виокремити базові чинники впливу та визначити основні шляхи забезпечення зайнятості сільського населення в Україні.

Методика дослідження. З метою оцінки стану та тенденцій зайнятості сільського населення в аналітичних дослідженнях застосовано економіко-статистичні методи (порівняльного аналізу, середніх і відносних величин, трендовий аналіз, графічний метод, індексний аналіз тощо). Для визначення чинників впливу на зайнятість сільського населення використано системний аналіз. За допомогою прийомів абстрактно-логічного методу та методу узагальнення окреслено шляхи реалізації державної політики щодо підтримки та розвитку аграрної сфери задля забезпечення зайнятості сільського населення.

Результати дослідження. З’ясовано, що динаміка рівня зайнятості сільського населення в Україні має циклічний характер – на етапі економічного підйому відбувається його зростання, за яким слідує період зниження (на етапі економічного спаду). Обґрунтовано, що характерними рисами зайнятості сільського населення є: зменшення чисельності сільського населення, в тому числі економічно активного, деформація його вікової структури, диспропорція кон’юнктури сільських ринків праці, відсутність розвиненої соціальної інфраструктури, звуження сфери сільськогосподарської праці, зміни в структурі сільськогосподарського виробництва, низький рівень оплати праці тощо. Систематизовано чинники впливу на стан зайнятості сільського населення за групами: індивідуальні, соціально-демографічні, економічні, політичні, інституційні. Визначено основні шляхи забезпечення зайнятості сільського населення в Україні.

Елементи наукової новизни. Набули подальшого розвитку науково-методичні основи дослідження зайнятості сільського населення в частині визначення чинників впливу та організаційно-економічні засади забезпечення зайнятості сільського населення в Україні, а саме визначено пріоритетні напрями державної політики, які спрямовані на забезпечення зайнятості сільського населення шляхом вжиття правових, інституційних, галузевих, економічних, інвестиційно-інноваційних, підприємницьких та інших заходів.

Практична значущість. Викладені основні положення і висновки доведено до рівня практичних рекомендацій, впровадження яких дасть змогу вдосконалити процес формування та реалізації державної політики у сфері зайнятості сільського населення України, оптимізувати підходи до розробки програм сприяння зайнятості сільського населення.