Мета статті – висвітлити результати аналізу організаційно-господарських трансформацій у процесі проведення аграрної реформи та привернути увагу науковців, працівників органів державної влади і суспільства до невідкладності вирішення проблеми удосконалення аграрного устрою України.

Методика дослідження. Під час дослідження використано такі методи: абстрактно-логічний (для визначення сутності аграрного устрою, узагальнення процесів організаційно-господарських трансформацій при проведенні аграрної реформи, формування висновків); економіко-статистичний (для аналізу результатів удосконалення аграрного устрою); порівняльного аналізу (для визначення позитивів і негативів організаційно-господарських перетворень у сільському господарстві країн світу і в Україні).

Результати дослідження. У процесі аналізу аграрних перетворень у 2000-2018 рр. виявлено, що до 2010 р. замість колгоспно-радгоспного аграрного устрою в Україні було сформовано приватно-орендний аграрний устрій, характерними рисами якого є приватна власність на землю, майно і результати діяльності, орендні земельні відносини та багатоукладність організаційно-правових форм ринкового господарювання. Як наслідок – значно збільшилися виробництво та експорт аграрної продукції. Проте у подальшому в сільському господарстві України почав формуватися латифундистський устрій за рахунок концентрації сільгоспугідь у користування вертикально інтегрованих агрохолдингових груп, що в цілому позитивно впливає на розвиток агропромислового виробництва. Однак такий устрій несе загрози обезземелення селян та поширення напівфеодальних форм оренди сільгоспугідь. Він не сприяє розвитку сільських громад та підвищенню рівня життя сільських жителів, для більшості яких сільськогосподарська і пов'язана з цим діяльність слугує основним джерелом власних доходів і надходжень до місцевих бюджетів.

Елементи наукової новизни. Обгрунтовано сутність і наведено визначення поняття «аграрний устрій». Вперше зроблено висновок, що в результаті аграрних організаційно-господарських перетворень в Україні сформовано приватно-орендний аграрний устрій, систематизовано його позитивні сторони та загрози. Набули подальшого розвитку наукові положення і рекомендації щодо продовження аграрної реформи для формування аграрного устрою, спрямованого на комплексний (рівноважний) розвиток сільського господарства, сільських громад і територій.

Практична значущість. Результати дослідження можуть бути використані науковцями, працівниками органів державної влади та практиками для вирішення проблеми загальнодержавного значення – удосконалення аграрного устрою України.