Мета статті – розглянути питання нестачі продовольства для значної кількості населення на загальносвітовому рівні, враховуючи історію розвитку проблеми, її причини, наслідки, статистичні показники та перспективи вирішення відповідно до існуючих тенденцій.

Методика дослідження. Використано методи: теоретичного узагальнення – для характеристики міжнародних організацій та програмних цілей, які функціонують для боротьби з голодом; аналізу й синтезу – для розгляду динаміки кількості голодуючих на планеті та виявлення регіонів і країн з найбільшими масштабами проблеми; порівняльної оцінки – для зіставлення абсолютних і відносних статистичних показників у різних аспектах наявної проблеми; історичний – для структурування в часі вжитих заходів стосовно достатнього забезпечення продовольством та їх фактичних результатів; графічний – для повнішої візуалізації порівняльних статистичних даних.

Результати дослідження. Наведено інформацію про відповідальні установи, які вирішують питання нестачі продовольчих ресурсів по всьому світу, охарактеризовано супутні ключові положення, які потребують уваги в контексті поєднання з недостатністю харчів, розглянуто кількісні показники глобальної продовольчої проблеми, виділено нерівномірний характер її поширення, перераховано фактори, що поглиблюють соціальні й економічні негаразди для населення, встановлено чіткий зв’язок між бідністю і хронічним недоїданням, сформовано критичні зауваження стосовно реальності перспективи повного подолання голоду згідно із запланованим розкладом.

Елементи наукової новизни. Виконано оцінку розвитку ситуації з кількістю голодуючих у світі в найближчі десятиліття, беручи до уваги очікувані зміни демографічного характеру та потенційні ресурси сільськогосподарського виробництва як ключової галузі в цій проблемі.

Практична значущість. Наведені положення спрямовані на виділення слабких місць у системі глобальної продовольчої безпеки, їх деталізацію та представлення вітчизняним органам влади та бізнес-структурам з метою знаходження ними балансу між розширенням експортного потенціалу, участю в міжнародних ініціативах і збереженням економічно ефективної аграрної галузі.