Мета статті – здійснити науково-прикладний аналіз сутності європейської політики убезпечення сільської місцевості (rural proofing policy) та механізмів її реалізації для привернення уваги в Україні до цієї міждисциплінарної проблеми, суспільного усвідомлення її значення та розробити пропозиції щодо можливостей адаптації європейських підходів до врахування специфіки сільського способу життя в умовах сучасних реформ, зокрема адміністративно-територіального устрою та децентралізації влади.

Методика дослідження. У процесі дослідження використано загальні й спеціальні методи наукового пізнання: системний підхід і системний аналіз (при визначенні концептуальних засад та сутності європейської політики убезпечення сільської місцевості); історично-логічний метод (при дослідженні становлення і розвитку процесів убезпечення сільської місцевості у діяльності європейських урядових структур); інституціональний аналіз (при дослідженні організаційно-економічного механізму здійснення адаптації національної та галузевої політик до потреб сільського розвитку); аналіз і синтез (при розробці пропозицій щодо запровадження європейських підходів для вітчизняної науки та практики на основі винесених уроків); графічний метод (для відображення етапності процесу перевірки секторальної політики на відповідність умовам сільського життя); монографічний (при оцінюванні результатів адаптації секторальних політик відповідно до потреб сільських громад).

Результати дослідження. Узагальнено науково-прикладні засади становлення та розвитку європейської політики убезпечення сільської місцевості й обґрунтовано основні підходи до запровадження в Україні механізмів збереження принад сільського способу життя, які гарантують врахування сільської специфіки в межах діючої національної та секторальної політик у контексті задоволення потреб та інтересів сільських спільнот і сільського бізнесу в умовах віддаленості послуг від їх споживачів та розпорошеності сільського населення.

Елементи наукової новизни. З урахуванням вітчизняних потреб розкрито концептуальні засади політики убезпечення сільського способу життя, сутність, організаційно-економічні механізми та наслідки її реалізації.

Практична значущість полягає у можливості системного удосконалення державного регулювання процесів сільського розвитку в Україні на основі європейської інноваційної політичної практики збереження сільського способу життя.