Мета статті – сформувати на основі міжнародного досвіду концепцію ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення, з визначенням його основних інструментів регулювання та інституціонального забезпечення.

Методика дослідження. Використано емпіричний метод (комплексна оцінка сучасного стану ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення країн світу); узагальнення й систематизації (побудова концепції та логічно-структурної моделі економічного обігу земель); абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формулювання висновків).

Результати дослідження. Сформовано концепцію ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення на основі дослідження досвіду країн світу. Розкрито основну проблему регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення досліджуваних країн. Встановлено необхідність та мету регулювання ринкового обігу земель у сільському господарстві. Визначено головний інструмент регулювання ринку земель – переважне право. Досліджено інституційне забезпечення регулювання ринкового обігу земель, необхідність створення та завдання земельних агентств. На основі отриманих даних побудовано загальну логічно-структурну схему ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення.

Елементи наукової новизни. Спираючись на світовий досвід функціонування ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення дев’яти країн світу (Ізраїль, Німеччина, Польща, Румунія, США, Угорщина, Чехія, Франція, Японія), було визначено загальносвітову концепцію будови та функціонування моделі ринкового обігу сільськогосподарських земель.

Практична значущість. Запропоновано концепцію щодо побудови та функціонування моделі ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні, що забезпечить розвиток сімейного фермерства (як світового базису ефективного сільського господарства), соціально-економічний розвиток сільських територій, формування ефективного власника землі та економічно ефективного землекористування.