Актуальність дослідження зумовлена необхідністю адаптації зернового сектору України до воєнних викликів, трансформації глобальної торгівлі та пошуку нових напрямів диверсифікації експорту зернових культур. Метою дослідження було оцінити трансформацію географічної структури експорту зернових культур України, визначити рівень концентрації світових ринків пшениці, кукурудзи та ячменю, а також обґрунтувати напрями підвищення стійкості зернового сектору в умовах воєнної нестабільності. У дослідженні використано методи статистичного, порівняльного та системного аналізу, а також індекс Герфіндаля–Хіршмана і коефіцієнт концентрації. Встановлено, що світовий ринок кукурудзи характеризувався високим рівнем концентрації, тоді як ринки пшениці та ячменю мали помірну концентрацію. Доведено, що Україна зберегла позиції одного з провідних експортерів зернових культур навіть в умовах повномасштабної війни росії проти України. У 2022-2024 роках відбулася суттєва трансформація географічної структури експорту: посилилася роль країн Європейського Союзу, Африки та Азії, тоді як залежність від окремих традиційних ринків поступово зменшувалася. Встановлено, що процес диверсифікації мав поетапний характер: у 2022 році переважала вимушена адаптація до логістичних обмежень, у 2023 році – активна переорієнтація експортних потоків, а у 2024 році – стабілізація нової багаторегіональної моделі експорту. Це дозволило знизити ризики надмірної залежності від окремих напрямів збуту та підвищити гнучкість зовнішньоторговельної діяльності. Для окремих сегментів, зокрема експорту ячменю, спостерігалася висока концентрація поставок до Китаю, частка якого у 2025 році досягла 48,7 %. Визначено, що ключовими чинниками адаптації зернового сектору стали розвиток альтернативної логістики через дунайські порти та сухопутні коридори ЄС, а також розширення присутності на нових ринках збуту. Обґрунтовано, що розвиток глибокої переробки зернових культур і виробництва продукції з високою доданою вартістю стало важливим чинником зниження вразливості аграрного сектору до зовнішніх економічних та логістичних шоків. Практична цінність дослідження полягала в обґрунтуванні напрямів диверсифікації експорту, розвитку переробки зернових культур та модернізації логістичної інфраструктури для підвищення конкурентоспроможності та стійкості аграрного сектору України