Україна належить до тих держав, які у значній мірі самі забезпечують власні потреби у різних видах рослинницької і тваринницької продукції. При цьому можливості нашого аграрного сектору дозволяють формувати пропозицію в кількості, яка достатня і для прибуткових поставок в інші країни. Тому при детальному розгляді функціонування більшості ринків агропродовольчої продукції в Україні переважно описуються виробництво та експорт як основні структурні елементи балансу. У випадку ринку риби та морепродуктів спостерігається зовсім інша картина, коли на перший план виходять показники та особливості імпорту й споживання. Проблема імпортозалежності в цьому сегменті з часом тільки наростає, викликана сукупністю об’єктивних та суб’єктивних чинників економічного, соціального та політичного характеру. Важливим з наукової точки зору в цьому контексті є порівняння окремих показників світового та українського ринків риби і морепродуктів, щоб продемонструвати причини різного рівня їх розвитку на сучасному етапі. Необхідність розгляду цих та інших суміжних питань свідчить про актуальність даної тематики. Мета статті – дослідити кон’юнктуру українського ринку рибо- та морепродукції, значення її імпорту для формування внутрішнього попиту і пропозиції, визначити потенціал виробництва в Україні за рахунок власних спеціалізованих галузей. Використано методи: теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу, порівняльної оцінки, історичний, графічний і табличний. Розглянуто динаміку імпорту в Україну продукції групи 3 УКТЗЕД «Риба, ракоподібні, молюски» в кількісних і вартісних показниках, загальний баланс цієї продукції, зміну обсягів її добування українськими підприємствами разом з ключовими причинами, наведено детальну характеристику кількісних і якісних показників функціонування глобального ринку цієї продукції, зокрема з виділенням країн-лідерів у виробництві, експорті, трендах споживання, зроблено оцінку перспектив його розвитку, встановлено орієнтацію на системний розвиток світового ринку риби і морепродуктів в контексті руху товару від первинного виробника до кінцевого споживача, надано пропозиції для суб’єктів українського ринку щодо нарощування власного виробництва через легалізацію діяльності та стимулювання напряму аквакультури. Положення статті спрямовані на доведення до українських галузевих підприємств, потенційних виробників, відповідальних органів державної влади інформації щодо актуальних тенденцій світового ринку риби і морепродуктів з метою виявлення потенціалу внутрішнього виробництва та зниження залежності України від імпорту цієї групи продукції