Мета статті – розкрити базові мотиви і стратегічні напрями земельних реформ у світі, характер вітчизняних трансформацій у сфері землеволодіння та землекористування, можливості використання світового досвіду в Україні. Методика дослідження. Використано методи: абстрактно-логічний (при висвітленні суті земельних відносин з позиції дотримання базових прав людини та цілей проведення земельних реформ, формулюванні висновків дослідження); логіко-історичний і порівняльного аналізу (при оцінці наслідків різних підходів до земельних реформ); стратегічного аналізу (при оцінці намірів і результатів реформування земельних відносин в Україні). Результати дослідження. Висвітлено роль землі як суспільного багатства у виконанні рішень ООН щодо прав людини загалом і прав селян та інших людей у сільській місцевості. Розкрито принципово різні (егалітарний та ринковий) підходи до проведення земельних реформ, їх соціоекономічну сутність і значення для розвитку національних господарств. Оцінено характер трансформацій у сфері земельних відносин в Україні, вплив на них державної аграрної політики; тенденції подальшого розвитку ринку сільськогосподарських земель і напрями використання принципів егалітаризму при вдосконаленні його механізмів. Елементи наукової новизни. Актуалізовано необхідність і обґрунтовано напрями посилення державного регулювання ринкового обігу сільськогосподарських земель в Україні у контексті дотримання базових прав людини, прав селян та реалізації інтересів суспільства із залученням елементів егалітарного підходу до земельних реформ. Практична значущість. Використання результатів дослідження при вдосконаленні механізмів ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні сприятиме подоланню структурних деформацій в аграрному секторі, різноспрямованості аграрного і сільського розвитку, зменшенню розшарування в суспільстві за рівнем та якістю життя. Бібліогр.: 34