Мета статті – оцінити вплив обмежувальних карантинних заходів 2020–2021 рр., пов’язаних з поширенням пандемії COVID-19, на ринок праці в сільській місцевості, рівень зайнятості та масштаби бідності сільського населення. Методика дослідження. Підґрунтям для дослідження стали загальнонаукові та економічні методи, творча спадщина фундаторів класичної політичної економії, публікації українських учених з питань впливу карантинних обмежень, пов’язаних із поширенням пандемії COVID-19, на соціально-трудові відносини в сільській місцевості, нормативно-правові акти, дані Державної служби статистики України і Державної служби зайнятості, електронні ресурси та інші джерела. Монографічний підхід використано під час аналізу динаміки рівня зайнятості сільського населення, змін на ринку праці та масштабів бідності, спричинених уведенням локдаунів 2020–2021 рр. Нормативний та позитивний підходи застосовано для висвітлення трудового потенціалу сільської місцевості і можливостей його реалізації в умовах пандемії. Низка прийомів абстрактно-логічного інструментарію дозволили сформулювати проміжні й прикінцеві висновки і пропозиції. Результати дослідження. Розглянуто феномен категорії «праця», як процесу свідомої і цілеспрямованої діяльності на перетворення природних та економічних факторів виробництва з метою задоволення потреб людини. Виокремлено інституційні передумови просторової відмінності щодо концентрації робочих місць у сільській і міській територіях та безупинного поглиблення нерівності в їх розвитку. Проаналізовано зміни, викликані низкою обмежень на економічну діяльність з метою запобігання поширенню на території України пандемії COVID-19, у сфері зайнятості сільського населення за віковими групами, статусом зайнятості, рівня безробіття серед осіб працездатного віку, чисельності працівників, які отримали статус безробітного, а також навантаження на одне вакантне місце, зареєстроване в Державній службі зайнятості (ДСЗ), динаміку надання нею послуг мешканцям сільської місцевості. Спростована суспільна думка про те, що у сфері зайнятості та ринку праці в сільській місцевості через недотримання карантинних обмежень на економічну діяльність, технологічні особливості аграрного виробництва і нижчу щільність сільського населення воно менше потерпає від карантинних заходів. Унаслідок запровадження двох загальноукраїнських локдаунів 2020–2021 рр. кількість зайнятого сільського населення скоротилася на 361 тис. осіб, або на 7%, із них працюючих за наймом – на 198 тис. і самозайнятих – на 153 тис. осіб. Рівень безробіття за вказаний період також зріс на 1,7 в. п., або до 11,5%. У квітні – травні 2021 р. статус безробітних, звільнених із підприємств сільського, лісового та рибного господарства, отримали майже 120 тис. працівників, або кожен п’ятий від загального підсумку в економіці. Удвічі зросла кількість претендентів на одну вакансію в сільській місцевості, за одночасного скорочення фінансових можливостей ДСЗ, особливо щодо провадження активних форм відновлення зайнятості. Інтегральним наслідком карантинних обмежень стало поширення масштабів бідності серед сільського населення та ще більше соціальне відчуження осіб із незахищеною самозайнятістю. Елементи наукової новизни. Набули подальшого розвитку методичні підходи до оцінювання негативного впливу карантинних обмежень, пов’язаних із поширенням пандемії COVID-19, на сферу сільської зайнятості, ринок праці у сільській місцевості та добробут сільських домогосподарств. Практична значущість. Результати впливу карантинних обмежень на стан зайнятості та ринок праці у сільській місцевості 2020–2021 рр. можуть бути враховані під час опрацювання першочергових заходів щодо підтримки мікро- і малого підприємництва та самозайнятих осіб аграрної сфери в екстремальних умовах життєдіяльності суспільства, подібних до пандемії. Табл.: 3. Рис.: 5. Бібліогр.: 35