Мета статті – здійснити економічний та інституційний аналіз розвитку фермерських господарств й означити перспективи посилення ролі цієї форми господарювання в організаційно-економічному забезпеченні зайнятості населення в аграрному виробництві. Методика дослідження. У процесі дослідження використано низку загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема: системно-структурний аналіз і синтез як основний методологічний інструмент (для аналізу розвитку та ефективності функціонування фермерських господарств у контексті оцінок результативності зайнятості); монографічний (при визначенні сутності й здійсненні методичної оцінки пріоритетності ролі фермерських господарств як перспективних для забезпечення соціально-економічного розвитку територій); екстраполяції (при обґрунтуванні перспективних стратегічних пріоритетів розвитку сімейного фермерства як підприємницької підсистеми забезпечення можливостей вирішення завдань досягнення сталого розвитку сільських територій та зайнятості сільського населення). Результати дослідження. Окреслено методологічний контекст і здійснено емпіричні оцінки ролі й тенденцій розвитку фермерських господарств в організаційно-економічному забезпеченні зайнятості населення. Визначено специфіку характеризування значимості фермерських господарств як суб’єктів підприємницької діяльності в аграрному секторі економіки, що мають особливе соціально-економічне значення у статусі реалізації функцій інституту праці при забезпеченні її продуктивності та ефективності. Здійснено порівняльну оцінку ефективності виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств за продуктовим підходом у форматі оцінок прибутковості. Охарактеризовано концепт перспективної значимості сімейних фермерських господарств у механізмі їх інституціоналізації в ринковий механізм сільськогосподарської зайнятості. Елементи наукової новизни. Доведено, що в Україні фермерські господарства, зокрема сімейні ферми, набувають виключно важливого значення у вирішенні проблем сільської зайнятості, здатні до реалізації програм масового розвитку аграрного підприємництва, а також сприятимуть сталому розвитку територій. Встановлено, що фермерське господарювання набуває поступово переважаючої над іншими формами господарювання ефективності, що пов’язано з мотивацією праці на основі сімейної зайнятості, персоніфікації результатів від зайнятості у власному господарстві. Концептуалізовано теоретико-методичні припущення й ідентифіковано практичні оцінки виключної значимості реалізації пріоритету системної підтримки розвитку сімейного фермерства на селі в рамках реалізації глобального тренду сприяння сталому розвитку, як пріоритетної моделі підприємницької зайнятості, механізму підвищення добробуту населення. Практична значущість. Методично обґрунтовано і концептуалізовано визначення ролі фермерських господарств, сімейних ферм в організаційно-економічному забезпеченні зайнятості населення з проєкцією на досягнення критеріїв сталості розвитку аграрного сектору й територій. Табл.: 4. Бібліогр.: 50