Мета статті – опрацювати стратегічні напрями мінімізації ризиків сільського населення у сфері соціальнотрудових відносин, пов’язаних із пандемією COVID-19. Методика дослідження. Монографічний підхід використано для всебічного й глибокого вивчення забезпечення сталості трудової сфери та соціального захисту населення в екстремальних умовах і виявлення причиннонаслідкових зв’язків їх розвитку. Застосування системного і комплексного аналізу надало можливість опрацювати стратегічні напрями підвищення економічної спроможності об’єднаних територіальних громад, активізації ринкової спрямованості сімейних фермерських господарств, інших мікро- і малих форм підприємництва та інституціоналізації захищеної зайнятості в аграрній та позааграрній сфері. Нормативний і позитивний підходи сприяли визначенню перспектив кількісної трансформації особистих селянських господарств у товарні підприємства сімейного типу до 2030 р. Завдяки групуванню ідентифіковано стратегічні пріоритети забезпечення продуктивної зайнятості сільського населення. Залучення абстрактно-логічного інструментарію дозволило сформулювати проміжні та прикінцеві висновки й пропозиції щодо мінімізації соціально-економічних ризиків працівників аграрного сектору в умовах поширення пандемії, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Результати дослідження. Висвітлено наукові та інші публікації з питань забезпечення сталості соціальнотрудових відносин і доходів селян в умовах поширення обмежень на економічну діяльність, пропозиції стосовно радикальної зміни солідарної системи соціального захисту, зменшення нерівності у доступу до базових потреб соціально вразливих категорій населення. Розглянуто генезу і розвиток теорій «гвинтокрильних грошей» та безумовного базового доходу як принципово нові постіндустріальні моделі стимулювання економіки та соціального захисту малозабезпечених верств населення, умови їх застосування та можливі макроекономічні наслідки. Виокремлено пріоритетні напрями запобігання ризикам щодо продуктивної і захищеної зайнятості працівників аграрної сфери. Це, зокрема, інституційна спроможність і ресурсна достатність сільських об’єднаних територіальних громад; системна і довгострокова підтримка ринкової активності мікро- і малих суб’єктів господарювання; інституціоналізація зайнятості членів сімейних фермерських господарств та інших форм малотоварного підприємництва. Елементи наукової новизни. Набули подальшого розвитку антиковідні стратегічні напрями розвитку малих форм господарювання та поширення системи загальнообов’язкового державного соціального страхування на самозайнятих працівників в особистих селянських господарствах. Практична значущість. Пропозиції з питань вдосконалення відносин у трудовій сфері аграрного сектору та соціального захисту сільського населення можуть бути враховані під час опрацювання стратегічних напрямів підтримки мікроі малого підприємництва та самозайнятих осіб в екстремальних умовах сільського соціуму. Рис.: 1. Бібліогр.: 35