Мета статті – проаналізувати пореформений стан організаційно-правової структури сільського господарства та окреслити можливі ризики латифундації із запровадженням ринкового обігу прав на земельні ділянки. Методика дослідження. За основу досліджень слугували загальнонаукові та економічні методи дослідження, праці українських учених з питань термінології, нормативно-правові акти, дані Держстату України та ресурси Інтернету. Принцип історизму сприяв з’ясуванню першопричин походження терміна «багатоукладність» організаційно-правової структури сільського господарства у 20-х роках минулого століття та передумови можливого поширення латифундій в умовах запропонованої моделі ринкового обігу прав на земельні ділянки. Аналітикостатистичний інструментарій та емпіричний підхід дали змогу порівняти в динаміці аграрні активи, продуктивність суб’єктів господарювання та використати метод групування за їх кількістю, абсолютною і відносною площею земель в обробітку (включаючи сільські домогосподарства) за 2010–2019 рр. Абстрактно-логічні прийоми дозволили розкрити архаїчність терміна «багатоукладність» для характеристики пореформеного функціонування сільського господарства, концептуально охарактеризувати його основні риси, сформулювати відповідні висновки і визначити перспективи подальших розвідок в руслі окресленої тематики. Результати дослідження. Доведено, що «багатоукладність» має історично зумовлений, тобто минущий характер, оскільки застосовувалася в іншій суспільно-політичній формації і мала суто партійно-ідеологічне виправдання заходів, спрямованих на ліквідацію приватних форм господарювання на селі у 20-ті роки минулого століття. Звідси «багатоукладність» не несе позитивно-змістовного наповнення при характеристиці аграрного виробництва України і тим більше є некоректним при визначенні його одним з індикаторів стратегічного розвитку галузі. Тобто, враховуючи основні риси транзитивного стану галузі сільського господарства, доцільно визначати її як змішана аграрна економіка з різноманітними організаційно-правовими формами діяльності й організаційно-виробничою структурою, але з реальними передумовами до повзучого процесу латифундації й монополізму та витіснення в перспективі малих і середніх підприємств. Основою для цього виступає лобіювання агрохолдингами, компаніями з іноземними інвестиціями, міжнародними кредиторами і зарубіжними технічними проєктами своїх інтересів щодо запровадження в Україні неоліберальної моделі ринкового обігу прав на землі сільськогосподарського призначення. Елементи наукової новизни. Доведено некоректність застосування в наукових працях і нормативно-правових актах терміна «багатоукладність» до характеристики нинішнього транзитивного стану організаційно-правової структури сільського господарства України. Практична значущість. Дотримання термінологічної культури агроекономічної науки в цілому і щодо використання поняття «багатоукладності», зокрема, може бути корисними під час дослідження пореформеного стану аграрного сектору економіки України і при розробленні проєктів законодавчих та інших нормативних актів з питань збалансованого розвитку. Табл.: 1. Рис.: 1. Бібліогр.: 25