Мета статті – оцінити перспективи конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на основі дослідження успішності їх функціонування в сучасних умовах. Методика дослідження. У процесі дослідження використано діалектичний метод пізнання для аналізу наукових праць відносно проблематики розвитку та перспектив конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств України; методи емпіричного дослідження для оцінки та опису сучасного стану й розвитку об’єкта дослідження. Результати дослідження. Висвітлено залежність факторів впливу на оцінку перспектив конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств у межах існуючої ресурсної моделі аграрного комплексу. Допоки вітчизняне сільськогосподарське підприємництво базуватиметься на ресурсних засадах, забезпеченню результативності сприятимуть фактори землі, капіталу і праці, але без відчутної ролі інновацій. За цієї умови виключного значення набуває стратегія управління ресурсним потенціалом підприємств, бо, покладаючись зокрема на якість ресурсу землі, його необхідно зберігати у стані, достатньому для стабільної продуктивності. Таким чином, підприємства будуть змушені запроваджувати ефективні елементи стратегічного управління ресурсним потенціалом, що проектно сприятиме перспективній конкурентоспроможності, тобто стане пріоритетною необхідністю. За ефективного поєднання усіх наведених елементів стратегічного управління ресурсним потенціалом переважна більшість сільськогосподарських підприємств залишатимуться перспективно конкурентоспроможними. Елементи наукової новизни. Набули подальшого розвитку теоретичні положення щодо визначення оцінки перспектив розвитку конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств, а також окреслені елементи механізму стратегічного управління ресурсним потенціалом підприємства. Практична значущість. Охарактеризовано основні ефективні елементи стратегічного управління ресурсним потенціалом, що в перспективі сприятиме розвитку конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Рис.: 2. Бібліогр.: 18