Мета статті – надати теоретико-методологічне обґрунтування конкурентоспроможності галузі сільського господарства в умовах міжнародної економічної інтеграції, визначення її сутнісних характеристик та суперечностей. Методика дослідження. За допомогою прийомів абстрактно-логічного методу узагальнено теоретичні підходи щодо дослідження категорії «конкурентоспроможність». Методи порівняння, аналізу та синтезу використовувалися для змістовного визначення дефініції «конкурентоспроможність сільського господарства в умовах міжнародної економічної інтеграції». Результати дослідження. Встановлено, що серед основних наукових теорій, які вплинули на розвиток теоретичних засад конкурентоспроможності, доцільно виділяти теорії конкуренції, конкурентних переваг, ринків та ринкової рівноваги, попиту і пропозиції, розвитку торгівлі, мотиваційні теорії, інституційну, концепції державного регулювання економіки, маркетингові, ресурсні тощо. Найбільш виправдано поділяти їх на дві основні групи: теорії, концепції і моделі, що розробляли підходи до формування зовнішніх (здебільшого ринкових) умов забезпечення конкурентоспроможності; теорії, концепції і моделі, що пропонували механізми формування внутрішніх (здебільшого виробничих) умов забезпечення конкурентоспроможності. Елементи наукової новизни. Удосконалено категоріально-понятійний апарат, що поглиблює теоретикометодологічні засади конкурентоспроможності, шляхом авторського трактування поняття «конкурентоспроможність сільського господарства в умовах міжнародної економічної інтеграції» – як агреговану характеристику галузі, що формується під впливом конкурентоспроможності підгалузей, господарюючих суб’єктів, окремих товарів і товарних груп, та забезпечує її здатність витримувати тиск конкурентів на світових аграрних ринках, посідаючи на них визначальні позиції. Практична значущість. Запропоноване в дослідженні авторське визначення поняття «конкурентоспроможність сільського господарства в умовах міжнародної економічної інтеграції» дозволить залучати означену категорію з метою розроблення і реалізації державної регуляторної політики, спрямованої на посилення ринкових позицій галузі. Рис.: 2. Бібліогр.: 29