Мета статті – надати теоретико-методичне обґрунтування необхідності підвищення рівня науководослідного забезпечення органічного сектору української аграрної галузі. Методика дослідження. У процесі дослідження використано такі наукові методи: ретроспективного аналізу (еволюція становлення і розвитку наукових досліджень у світовій та вітчизняній практиці); структурно-логічний (географічний розподіл публікацій щодо біодинамічного та інтегрованого сільського господарства упродовж 1985- 2018 рр.); аналітичних узагальнень (систематизація результатів наукових здобутків у сфері органічного виробництва, проведених в межах тематичних планів науково-дослідних установ системи НААН та вищих навчальних закладів України, а також наукових розвідок, виконаних у межах дисертаційних досліджень); логічних узагальнень (опрацювання пропозицій щодо перспективних напрямів подальших наукових пошуків у сфері органічного виробництва та формулювання висновків). ©Результати дослідження. Обґрунтовано, що динамічне зростання органічного сектору значною мірою залежатиме від розвитку наукових досліджень, інновацій, технологічних досягнень та широкого, в тому числі практичного, поширення результатів цієї роботи в аграрній сфері країни. Визначено, що для сприяння розширенню партнерства між виробниками і науковцями з органічного сільського господарства необхідні спеціальні програми досліджень, освіти та просвітництва; програми, які інтегрують наукові знання і досвід фермерів із розробки практичних та сталих рішень у систему органічного господарювання. Проаналізовано досвід розвинених країн Європи та Північної Америки, де на базі потужного державного і приватного фінансування вдалося не лише значно підвищити рівень наукового обґрунтування пріоритетності розвитку органічної сфери, а й вийти у лідери на органічного ринку. Зазначено, що багаторічний досвід провідних держав вказує на необхідність всебічного підходу до формування сталої системи органічного виробництва, в якій основоположну роль відіграє науково-дослідний фактор. Розглянуто стан наукової підтримки органічного виробництва в Україні, яка все ще знаходиться у зачатковому стані. Визначено, що, незважаючи на відсутність системності, вітчизняні наукові заклади та вчені продовжують активну роботу з підвищення якості вітчизняних науково-дослідних розробок, розвивають міжнародні зв'язки та популяризують важливість органічного сектору для розвитку національної економіки фактично без сталої державної підтримки. Наголошено, що органічні виробники мають залучатися як рівноправні партнери разом із науковцями, постачальниками послуг (агросервісні організації, незалежні консультанти) та іншими зацікавленими сторонами у процес використання та впровадження науково обґрунтованої інформації. Елементи наукової новизни. Представлено географічний розподіл найважливіших публікацій щодо органічного, біодинамічного та інтегрованого сільського господарства за останні 33 роки. Здійснено агрегацію вітчизняних дисертаційних досліджень, що останні 12 років фокусувалися на органічному секторі. Підготовлено коротку характеристику наукових та освітніх установ, які займаються дослідженнями в органічному сільському господарстві, а також їх наукових програм і напрямів досліджень. Практична значущість. Рекомендовано 7 пріоритетних напрямів наукових досліджень у сфері органічного агровиробництва, що об'єктивно необхідні для довгострокового збалансованого розвитку органіку в Україні, кожен з яких має конкретні теми досліджень. Наведено ряд пропозицій щодо методів органічного дослідження та побудови перспективних стратегій досліджень. Табл.: 1. Рис.: 1. Бібліогр.: 25