Мета статті – обґрунтувати сутність солідарного сільського господарства (ССГ) як сучасної концепції ефективного співробітництва сільськогосподарських виробників та груп споживачів для формування продовольчих систем локального рівня, заснованих на виробництві високоякісної продукції безпечним способом, дослідити вітчизняний досвід локальних ініціатив прямих поставок продовольчої продукції від виробника до споживача та розробити пропозиції щодо запровадження моделей ССГ в Україні. Методика дослідження. Методологічну базу розроблення проблеми становлять наукові напрацювання зарубіжних і вітчизняних вчених, що досліджують можливості удосконалення взаємовідносин між виробниками і споживачами для розподілу зобов’язань і відповідальності у процесі виробництва та постачання безпечного продовольства. Прикладні аспекти ґрунтуються на систематизації досвіду інших країн щодо формування моделей ССГ з метою розробки заходів для запровадження нових соціальних взаємовідносин та комунікацій у коротких агропродовольчих ланцюгах в Україні. У дослідженні використано методи: узагальнення та абстрагування (для виявлення основних і відсторонення від несуттєвих властивостей ССГ), аналізу та синтезу (для дослідження сутності ССГ, його переваг та обмежень), абстрактно-логічний (для узагальнення висновків та формулювання пропозицій). Результати дослідження. Розроблено науково-прикладні засади запровадження моделі ССГ у вітчизняних умовах на основі прямих взаємозв’язків між виробниками та споживачами продовольства, що ґрунтуються на адекватному розподілі відповідальності, ризиків та вигід між ними. Охарактеризовано переваги розвитку ССГ для різних суб’єктів відносин у сфері локального агропостачання, зокрема вигоди для споживачів, виробників і місцевої економіки. Аналіз сучасної вітчизняної практики встановлення прямих взаємозв’язків між виробниками та споживачами дозволяє констатувати, що співпраця у виробництві та постачанні продовольчої продукції відбувається поки що у найпростіших формах родинної та товариської взаємодопомоги, регулярного продажу селянами певних видів продукції постійним клієнтам. Запропоновано комплекс заходів з поглиблення соціальної взаємодії та комунікації у продовольчому забезпеченні для поширення практики ведення ССГ в Україні. Елементи наукової новизни. Адаптовано теоретичні положення ССГ як новітньої концепції налагодження прямих зв’язків між виробниками і споживачами продовольства на основі розподілу вигід, відповідальності та ризиків між ними для використання у вітчизняній практиці; обґрунтовано доцільність поширення моделі ССГ в Україні, яка сприятиме підвищенню якості життя населення. Практична значущість. Розроблено заходи й обґрунтовано поетапні кроки державної політики для запровадження та поширення моделі ССГ в Україні. Рис.: 1. Бібліогр.: 19