Мета статті – розкрити теоретико-методичні та практичні засади, оцінити аспекти пріоритетних напрямів інституціоналізації фермерських господарств у механізмі ринку з урахуванням їх виключної ролі в підвищенні якісного рівня продовольчого забезпечення й економічного добробуту сільського населення. Методика дослідження. В основу методики дослідження покладено теоретичні положення інституціонального аналізу економічних процесів і явищ, методичні складові інституційної та класичної економічної теорії, зокрема такі методи, як порівняльний (для узагальнення організаційних устоїв інституціоналізації сімейних ферм); економічної – метод системного і структурного аналізу (для аналітичної оцінки й структуризації організаційних пріоритетів інституціоналізації сімейних ферм у систему ринку з урахуванням тенденцій розвитку вітчизняного аграрного сектору). Результати дослідження. Розкрито методичні основи інституційної формалізації сімейних фермерських господарств, розроблено концептуальні засади вивчення перспективних тенденцій щодо ефектів утвердження господарського статусу сімейних ферм з урахуванням національної інституційної бази та зарубіжного досвіду становлення фермерського укладу. Елементи наукової новизни. Окреслено методичне уявлення про інституціональну основу формалізації суб’єктів господарювання в аграрному секторі, яка полягає у визначенні принципів, узгодження критеріїв, означення статусу сімейної ферми, як форми господарювання, відповідно до правових норм законодавства України й оцінки зарубіжного досвіду становлення фермерського укладу. Практична значущість. Розглянуті теоретико-методологічні положення інституціоналізації сімейного фермерського господарства в організований ринковий механізм господарювання та основні критерії їх ідентифікації дозволяють в подальшому провадити дослідження їх ефективності, перспектив розвитку, а також розробляти програмні документи політики регулювання та підтримки зазначеної організаційно-правової форми господарювання. Табл.: 3. Рис.: 4. Бібліогр.: 23