Мета статті – дати оцінку сучасній практиці виробництва продукції рослинництва у корпоративному секторі з огляду на встановлені нормативи оптимального розміщення сільськогосподарських культур у сівозміні та запропонувати підходи до покращення господарської практики у контексті сталості. Методика дослідження. У процесі дослідження використано методи: економіко-статистичний (для характеристики сучасних тенденцій у виробництві сільськогосподарської продукції, зокрема продукції рослинництва), порівняльного аналізу (визначено невідповідність дотримання оптимального співвідношення культур у сівозміні корпоративного сектору до законодавчо встановлених нормативів), просторового аналізу (щодо здійснення розподілу діючих сільськогосподарських підприємств за характером виробництва продукції рослинництва та за структурою посівних площ). Результати дослідження. Виявлено, що у вітчизняному сільському господарстві вирощування сільськогосподарських культур у корпоративному секторі здійснюється із численними порушенням засад сільськогосподарської диверсифікації та оптимального співвідношення культур у сівозмінах, рекомендованого законодавчими актами. Запропоновано скоригувати господарську практику корпоративного сектору в напрямі сталого сільськогосподарського виробництва на основі посилення диверсифікації сільськогосподарських культур. Елементи наукової новизни. Набули подальшого розвитку теоретичні положення щодо регулювання господарської діяльності корпоративного сектору в сільському господарстві, зокрема у галузі рослинництва, з огляду на необхідність дотримання сталого сільськогосподарського виробництва. Практична значущість. Оцінка дотримання вимог виробництва продукції рослинництва у корпоративному секторі відповідно до досягнення цілей сталого розвитку слугуватиме додатковим чинником в обґрунтуванні необхідності переходу до сталого сільськогосподарського виробництва в Україні та формування дієвих регуляторних механізмів на рівні держави