Мета статті – узагальнити та формалізувати модель еквівалентності ринкового обміну на ринку овочевої продукції в Україні. Методика дослідження. У процесі дослідження використано методологію аналізу стану ринку через критерій і показники еквівалентності ринкового обміну, запропоновано відповідну методику обрахунку зазначених показників. Крім цього, застосовано загальнонаукові методи дослідження, такі як діалектичні (пізнання процесів і явищ), монографічний (аналіз еволюції наукових поглядів українських та іноземних учених щодо проблем розвитку ринкового обміну в сільському господарстві), емпіричний (стосовно комплексної оцінки сучасного стану ринку овочевої продукції в Україні), порівняльного аналізу (визначено проблеми й цілі еквівалентності ринкового обміну у державахчленах ЄС та в Україні), абстрактно-логічний та ін. Результати дослідження. У процесі вивчення питань еквівалентності ринкового обміну на ринку овочевої продукції в Україні та на прикладі відповідних ринків низки інших країн доведено, що національний ринок перебуває у стані маргінального, що виражається як у значно нижчих цінах на овочеву продукцію, так і купівельної спроможності населення. З цього обгрунтовано еталонність найбільш ефективно функціонуючих ринків, а також причини дисфункцій національного рикну. Елементи наукової новизни. Набули подальшого розвитку теоретичні положення загальної теорії ринку в аспекті еквівалентності ринкового обміну, де в основу авторської позиції покладено кількісні і відносні показники (співвідношення цін на споріднений товар, купівельна спроможність населення окремої країни) еквівалентності ринкового обміну, що дали змогу оцінити ефективність/досконалість ринків однієї і тієї ж продукції різних економічних систем. Такий підхід дозволяє оцінювати як стан окремих ринків, так і ієрархічність галузевих ринків світової економічної системи за критерієм ефективності їхнього функціонування. Практична значущість. Запропонований підхід має прикладне значення передусім з огляду на можливість надавати більш достовірну інформацію про стан окремих ринків, на основі чого можливе коректне розроблення управлінських заходів та прийняття рішень іншого змісту (інвестиційного наприклад) щодо даного ринку. Бенефеціарами такої інформації виступають представники регулятивних органів, а також учасники ринкових відносин, що є реципієнтними до функціонування даного ринку. Табл.: 5. Рис.: 1. Бібліогр.: 24