Мета статті — проаналізувати розвиток важливого напряму забезпечення продовольчої безпеки України, його динаміки, стану, перспективи. Методика дослідження. Загальнонаукові методи: абстрактно-логічний – для систематизації наявного теоретичного матеріалу; індукції й дедукції – для виведення загальних принципів з аналізу фактів; синтезу – для об’єднання елементів досліджуваної системи та її аналізу в цілому; порівняння – для оцінки одержаних показників. Використано статистичні дані, а також методичні підходи щодо оцінки продовольчого самозабезпечення. Результати дослідження. Суттєва частка продовольчого споживання безоплатна (виробництво продовольства для самоспоживання, самозаготівлі, продовольча допомога). В Україні вона  дорівнює одній шостій, а в сільській місцевості – третині всіх продуктів харчування. Господарства населення, виробляючи продовольчі продукти, чверть їх продають, 60% використовують для самоспоживання, 15% – допомога родичам. Продовольча самозабезпеченість країни зростає при зменшенні  споживання частки продовольчого імпорту. Імпортна політика повинна забезпечити національному споживачеві доступ до продуктів, що не виробляються у країні, але можливості імпортозаміщення потрібно реалізувати. Елементи наукової новизни. Визначено, що за рахунок бюджетного фінансування доцільно створити й поступово реалізувати широкомасштабну програму продовольчої допомоги малозабезпеченим соціальним групам населення. Недостатнє продовольче споживання значної частини українських громадян зумовлює необхідність розробки державної програми продовольчої допомоги малозабезпеченим верствам населення. Табл.: 6 Бібліогр.: 8